Уявіть собі світ без конкуренції.

Без порівняння і прагнення бути кращим. Без тих легких уколів заздрості, що змушують рухатись вперед. Без бажання спробувати себе, зробити щось по-своєму, виділитись.

Ніхто нікому не доводить, що здатен і не бореться за визнання, за увагу, за місце. Усі рівні і однакові, і є у цьому щось нудне та пісне, «нема за що оку зачепитись». Зникає драйв, стихає бажання проявитись. Також неможливо зробити вибір між своїми бажаннями, тому що процес вибору між різними бажаннями всередині психіки - теж конкуренція)

Конкуренція - це сила, яка запускає рух. Людина, уникаюча конкуренції завжди упускає можливості для професійного та особистісного розвитку.

Але це і поле великої внутрішньої складності:

🔘 Ми мало розуміємо, як саме конкуруємо

🔘 Соромимось своїх прагнень

🔘 Приховуємо заздрість, не вміючи її осмислювати

🔘 А іноді просто відмовляємось від себе, щоб не “виглядати занадто”

Ми часто боїмось конкуренції, бо в дитинстві вона була травматичною. Нас карали за порівняння та соромили, робили винними чи взагалі не давали шансів на цей процес.

➡️ Тож у дорослому житті ми або змагаємось із зав’язаними руками, або не виходимо на ринг взагалі, чи можемо конкурувати, але з відчуттям провини, руйнуючи відносини з оточуючими.

Конкуренція з матір'ю це частина становлення ідентичності кожної жінки.

Формування ідентичності завжди являє собою шлях від злиття до відокремлення. Спочатку мати це весь світ. Потім - дзеркало, в якому ми починаємо розрізняти себе. А потім - об'єкт порівняння: «яка я в порівнянні з нею?»

Особливо гостро це проявляється у дівчаток, які орієнтуються на матір як першу модель жіночності, сили, слабкості, соціальної ролі.

Конкуренція виникає не тому, що стосунки погані, а тому, що всередині дівчинки зріє її Я, і воно потребує відображення та визнання.

Ведучі:

Ольга Грицкевич - психологиня, акредитована гештальт-терапевтка НАГТУ, ТФП-терапевтка, супервізорка, ведуча супервізорських і терапевтичних груп, членкиня Національної асоціації гештальт-терапевтів України, кандидатка ISTFP. Веду приватну практику з 2013 року, практикую супервізію з 2019. Спеціалізуюсь у роботі з ідентичністю та тяжкими психоемоційними станами.

Марина Бірюкова-Стефанюк - акредитований гештальт-терапевт і супервізор НАГТУ. Практика з 2015 року, ведення терапевтичних груп з 2016 року, ведення супервізійних груп з 2021 року. Маю великий досвід роботи з клієнтами з тривожними станами, РДУГ та клінічними запитами. Володію методиками травматерапіі.

Як стосунки з матірʼю впливають на стосунки з чоловіками